Ще сонце із-за обрію не встало.
Зимовий день не піднімав повік.
Лиш засвітилось далини лекало,
Вловивши перших променів потік.
Ще світ дрімає, і в прозорій тиші,
Здається, чую як пульсує кров.
А я піщинка у космічній ніші.
У резонансі з всесвітом любов.
Люблю тебе, мій світе! Невгамовність
Моїх стремлінь освятить сенсу час.
І кожна мить вкарбує неповторність
Того, що не повернеться до нас.
Черпну наснагу кожної хвилини.
Засію словом зоряні стежки.
Керманичем я у човні полину,
Здолаю чинно шлях цей нелегкий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2024
автор: Тамара Шкіндер