У всесвіті, де нескінченні зорі,
ми ніби крихти пилу чи іржі.
Слова наші для космосу прозорі,
комети демонструють віражі.
У просторі, де не буває краю,
безліч планет, спустошених чи ні.
Цивілізації чи є, поки не знаю,
не відшукали ще контакту в далині.
Наші думки, бажання, дії, долі,
могли вже існувати десь космічні.
Живемо ми у клітці чи в неволі,
можливо це все копії статичні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: Zak_Marko