Холодна тінь, тягуча й напівмертва,
Поставить хрест на мареннях моїх:
«Лежи спокійно, безпорадна жертво,
Пора затемнень ступить на поріг…
Захопить стрімко поривання щире,
Зітре на порох, зацькує до сліз.
Огидний смуток у душі поширить,
Примножить вкотре катування злі».
Холодна тінь, зухвала й агресивна,
Отруїть світло димом, що чадить.
Лукаво водить крізь погоду зимну,
Замерзнеш враз і зникнеш назавжди.
А десь блукає невгамовна мрія,
Тримайся, друже, із останніх сил!
Вже й не страшна розбурхана завія
І тінь холодна з почетом чорнил.
10:35, 21.08.2018 рік.
Зображення: https://smart-lab.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2024
автор: yusey