Ах мова, мова-дар для спілкування,
Слова кохання, пристрасті, образ.
Яка ти мова у хвилини хвилювання?
В собі таємна і прекрасна на показ.
Так просто коли мова є одна,
Споріднена, знайома і відома.
Доступна, рідна, чарівна,
І наперед продумана свідомо.
Та мови різні і їх люди вчать,
Це модно і культурно, прогресивно.
Для декого таємно так звучать,
Або зростаються для когось імпульсивно.
Є виросли у сплетені трьох мов,
Четверту набули під час кохання.
Якою мовою думки під час розмов?
Бо кожна має право існування.
Яка є рідна? Та яку забув?
Чи ту, що вибрав щоб тебе сприймали…
Яку ти чуєш, коли ти заснув?
Якою мовою тебе жадали?
Яка є рідна знає лиш душа,
Вона ридає, коли її чує.
Це ті пісні, що мамині вуста
Колись співали… все тепер минуло.
Це коли сльози котяться з очей
І губляться в старих глибоких зморшках.
Є рідна мова в кожного з людей,
Або складається із різних мов потрошки.
28.01.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2024
автор: Степан Олександр