Вже наді мною ніч глибока,
Так швидко вечір пролетів
Що я не кліпнув навіть оком,
Тому, що з Стусом говорив.
Панує ніч і поруч ні душі,
Смартфон несе в обличчя промінь світла.
Голос Стуса і його вірші,
Тепло в душі,а серце чомусь тисне.
Цей голос проникає в глибину
До мого тіла,кожної клітини,
Не зразу все,та з часом я збагну
Усю величність мудрої людини.
Глибока ніч ,свої у неї чари,
І є вони у слові,у віршах,
Яскрава зірка випливла з-за хмари,
Мабуть,поете,то твоя душа.
Твої вірші я диво-медозбори,
Дають нектар для працьовитих бджіл,
Такі величні, як Карпатські гори,
І гарні як хати Карпатських сіл.
Щасливий вечір. Стуса я читаю,
І дякую за цю розмову з ним,
Тут кожна буква полум'ям палає,
Тут кожне слово дихає живим.
Ось вже Земля знімає чорний светр,
Рум'яний ранок проводжає ніч.
Я щиро вдячний,дорогий поете,
За цю палку розмову віч-на-віч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2024
автор: Малиновый Рай