"Не ходіть до церкви, бабо,-
Просить Федір Слива,-
Бо релігія отрута,
Для людей шкідлива!"
Баба каже:"Від куріння
Шкода теж велика,
Он у тебе вже від диму
Почорніла пика!"
"Так і в церкві ж, - каже Федір,-
Піп з кадилом ходить,
Чи гадаєте ви, може,
Що той дим не шкодить?"
"Не рівняй!- злякалась баба,-
Не кощунствуй, сину,
Дим той Божий, в тому димі
Нема нікотину."
Але Федір гне своєї:
"Міліціонери штраф
Паяють, як сигналять
Голосно шофери,
А на церкві у неділю
Так гатили дзвони,
Що з дзвіниці з переляку
Падали ворони!"
Баба вдарила в долоні:
"Як тобі не сором?
Та хіба ж рівняти можна
Дзвін святий з мотором?
Від мотора дим і сморід,
А в святому дзвоні
Ні гарчання, ні дирчання,
Ні смороду, ні воні!"
Федір знизує плечима
І пита суворо:
"Ви навіщо почепили
Над ліжком святого?
Ви пригляньтеся пильніше,
Він же кривоносий,
Каплавухий, товстогубий,
Та до того й косий..."
"А я тобі,- каже баба,-
Не якась "чувішка",
Щоб красавчиків чіпляти
В себе біля ліжка,
Я прошу тебе, зятьочку,
В ці діла не лізти."
Не вдалось завербувати
Бабу в атеїсти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: геометрія