[i]Казкою неба обірвуться зорі...[/i]
Ти вкотре почнеш про незгаслу миттєвість...
Подихом ночі зведеться обман.
Укотре почнеш про даремну чуттєвість,
Аби засвітити осяяння ран,
І тихо напишеш у тому началі...
Стане солодкою змита іржа.
Ти не згадаєш моєї печалі,
Щойно торкнешся липкого пера...
У книзі, дарованій омутом щастя,
Збитій рядками живої зорі,
Ти намалюєш багато напастя:
Менше - до серця і більше - мені.
У місячнім сяйві побілено-сонця
Тільки згадаєш розсипаний мак,
Аби упізнати полишеність мовця,
Аби зрозуміти, що все вже не так...
15.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Сара Ґоллард