Хрумкіт снігу
І душевний лоскіт
Стежки, що до рідного веде.
Топлять кригу
Сльози – краплі воску:
Не сховаєшся од літ ніде…
Ні стежини,
Ні старої хати,
Ні обійстя за садком нема…
Сніжна днина
Буде сумувати
Крізь замети – спогадом зима.
Замість пустки
Наче кличе в гості
Прабабуся, лагодить обід.
Снігу хрускіт.
Рве душевний лоскіт
Наш колодязь… Воду тягне дід…
Ось на лаві
Ладить самокрутку:
«Доброго зростили тютюну!»
Сніг яскравий
Гладить рідним смутком:
Близько так… лиш руку простягну….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Білоозерянська Чайка