Минущість миті застигає – погляд.
Не дихай, замість кисню – час прощань
Холодний потяг, мимовільний порух
Прямий ефір із острову мовчань
Ми плазуни із крові і пластмаси
Ми блазні інстальованих видінь
Свідомість поза простором і часом
Все навпаки – це ігри в Ян та Інь
Сховайся в тінь, а хочеш помолися
В кутку для смутку пережитих днів
Або – у душ. Ретельно поголися
І – на сеанс коротких метрів снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100354
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.10.2008
автор: Аделаїда