"За що боролися, на те і напоролися."
Вся Україна - бойова лабораторія.
Вже під укіс іде моє життєве колесо,
А тут невгадана складається історія.
Я не стрибала на майданах помаранчевих
І не збиралась до Європи хутко їхати,
Та через покидьків, за долари проплачених,
Війну затіяли й мені не стало виходу.
Фашизм в Росії піднімає вище голову,
Мою країну люто нищить ще й оббріхує.
В Росію їхати я мала би ще змолоду,
Але від зим у Магадані мало втіхи є.
А я, крім того, українка з діда-прадіда,
То ж від ракети я помру чи у концтаборі.
Та, попри біди, сподіваюся на Господа.
Он, в італійців знов димить вулкан в Неаполі.
Експерименти ще тривають закодовані,
Хоч від війни гравці народами втомилися.
З "Човна" тікають "патріоти" розчаровані:
"Пливли, пливли ми і на березі втопилися."
"Ми з путіноїдами у війну не граємо,-
Говорять "друзі" наші, ті, що за "Окраїну",-
Далекобійну зброю не дамо, хоч маємо.
На жаль, Європа до війни не призвичаєна."
Не маю гадки, як тепер я виживатиму.
Рідня на кладовищі. Пенсія малесенька.
Старію швидко. Допомоги вже не матиму
І, депресуючи, попис(к)ую тихесенько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Leskiv