Невже не хочеться? (Усе змішалось в нашім Світі) (зі збірки Всі барви світла)


Безглуздо  думати  про  завтра,                  
коли  сьогодні  день  ще  є;                          
і  кожен  може  щось  створити-                    
щось  неповторне  і  своє.                                      

Навколо  нас  краси  безмежжя,                    
а  ми  не  бачимо  його;                                  
у  нас  робота,  телевізор...                      
і  безліч  ще  казна  чого.                            

А  річка  дзеркалами  вкрита,                      
дерева  листям  шелестять;                          
сльозою  чистою  розлита,                            
і  трави  шепотом  тремтять.
                       
Над  кручами  звисають  брили-                    
творіння      варварських      ідей;              
в  місцях  де  пращурів  могили-                  
тепер  в'язниці  для  сімей.                            

Усе  змішалось  в  нашім  Світі-                  
добро    і    зло,    краса    і    жах;              
змінились  і  батьки,  і  діти-                    
немає  вогнику  в  очах.                                

Ось  серед    рідкісних  рослин-        
дітей      пейзажів      неповторних;            
безглузде  втілення  ідей:                        
чужих  природі  -  рукотворних.      

А  зовсім  поруч  із  цим  жахом-
птахи  співають  і  цвітуть  квітки;
гуляє  вітер-колиса  верхів’я,
невже  все  це  зробили  я  і  ти?...
               
Не  злі  машини,  ні  зелені  гроші-
людська  подоба  всим  цим  заправля;
коли  всі  разом-ми  такі  хороші,
а  поодинці,  носить  як  Земля?...

Не  варто  чорними  нитками,
все  зашивати  до  країв;
краще  живими  кольорами,
сплести  фантазії  зі  снів.

Мов  очі  озеро  безмежно  голубе,
над    ним    розкинулись  зелені  і  величні  крони;
і  все  це  наше-і  моє  й  твоє,
бар’єром  є  лише  людські  окови.

Ті  кандали,  що  ми  на  собі  носим,
не  примусово-добровільно,  залюбки;
і  ідоли,  яких  так  звеличаєм,
нам  створюють  ілюзію  судьби...

Невже  не  хочеться  розкрити  ширше  очі,
вдихнуть  повітря      у    легені  до  кінця;
і  крізь  магічні  і  зіркові  ночі,
поринути  у  розкіш  небуття...

для  І.Ч.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Great Shadow Koala Wild Grizli (GS K.W.G.)