Таки хтось зламає і усміх свій кине,
Розчавить безлико, невидимо так.
На радощах миттю у даль десь полине,
Бо знищити серце - мастак й за п'ятак.
Душа спорожніла, як батьківська хата.
Любов в ній немає таємних стежок:
Була ж бо зловісна і надто пихата,
Тому й зледеніла, як випав сніжок.
15.01.2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2024
автор: Женьшень