Хай мине, неначе сон,
Ця страшна війна,
Що взяла нас в свій полон
І лиш розпина
Без краплини співчуття
Душі та серця
Наші, а також життя
Всіхнє. І кінця
Їй не видно. Та невже
Вік вона іти
Буде? Змучені ми вже
Цю війну вести,
Але ворогам лихим
Ми не здаємось,
Доки кожен з нас живим
Є, і не здамось.
І долаємо ми їх,
І не щадимо
Ворогів усіх своїх,
Й край покладемо
Цій війні. Мине вона
І її все зло.
І, мов красная весна,
Мов її тепло,
Прийде мир в наш рідний край
Ув усій красі.
Будемо радіти вкрай
Ми йому усі.
Будемо у ньому жить
Всі ми цілий вік
Свій, його усяку мить,
Бо війни повік
Вже не буде, як мине,
Піде в небуття,
Як навік нас огорне
Мирне почуття.
Євген Ковальчук, 18. 11. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2024
автор: Євген Ковальчук