Такий вже світ. Влаштовано так світ.
Усе минає: люди і природа.
І тільки біль лиша свій довгий слід,
Пекучий біль чи вища насолода…
І тільки час подовжує крапки,
Бере вершини, вказує шляхи,
Загляда в корінь і збирає рід.
Час зітре все чи лишить чомусь слід?
Пісок в пустелі, в решеті вода ,
час- неминучість швидше, ніж біда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2024
автор: fialka@