Старий Орел гукнув у гаї:
"Тут я найстарший, чи не я?
Забороніть, заткніть навіки
Того дурного солов"я!
Щебече цілими ночами:
То аж сміється, аж рида,
А про царя свого, про мене:
Ні разу в пісні не згада..."
Почувши це, кабан захрюкав:
"Ну де ж та правда? Де закон
На соловейка нападає:
Жорстокий деспот і бурбон...
А згодом сам в начальство виліз
Отой кабан і повелів:
"Женіть із гаю в три шияки
Крикливих дурнів-солов"їв!
Лящать, витьохкують, зарази,
А ж гаєм котиться луна,
Але не зволили ні разу
Співать про славу кабана."
Отож-то й лихо, друзі милі,
Що не самі лише орли,
А й недотепи тупорилі:
Всі прагнуть слави і хвали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2024
автор: геометрія