Колісниця гучно гуркоче небом.
Вітер силиться дуба зламати.
Краплі дощу між смарагдових стебел.
Хмара нависла чорна й чубата.
Як розійшлася в три простори хвища.
Хвилі Дніпро до неба здіймає.
Вітер біснується, казиться, свище…
Грай про долю, козаче Мамаю.
Хай буря принишкне, пісню почувши.
Чайка у море Чорне проб’ється.
Висвіти піснею стомлені душі.
Край своїм співом змучене серце.
Все промайне. І ця сквира не вічна.
Блискавка згасла, певно, остання.
Буде гроза і в середині січня.
Випаде й сніг колись на Івана.
14.01.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2024
автор: Микола Соболь