Відлюддя навали

                                                                   [i]Зима  навчить  весняне  відчувати...[/i]

Вона  посміхнеться  на  біль  від  розлуки...
Буде  літати  промовисто  сніг.
Ніч  не  пізнає  заденної  муки,
Доки  не  вчує  залежано-сміх...

Вона  озирнеться,  аби  не  чекати,
Аби  відновити  свої  вітражі.
Знов  побоїться  вкладатися  спати,
Мовби  ті  фарби  -  лише  міражі.

І  стане  омріяне  засобом  долі,..
Стане  жагуче  метою  зими.
Вона  заспіває  із  присмаком  солі  -
Гнівно  розі́рве  сталеві  струми.

Повагом  тиша  пірне  у  розпуття...
Їй  вже  не  буде,  чого  відпускать  -
Лише  пережити  незмінне  з  відлюддя
І  знову  боротись,  і  знов  відчувать...
                                                                       30.12.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2024
автор: Сара Ґоллард