Якби не їв я і не пив,
Тоді б на світі і не жив,
Принаймні тіло, а душа,
Коли його ще не лиша,
Допоки ще присутня в нім,
А разом з ним на світі цім,
В житті нерідко нелегкім,
Потребу також має в тім,
Щоб протягом всього життя
Її живили. Почуття
Її і живить кожну мить,
Коли, неначе птах, влетить
У неї, звісно, не одне,
А безліч, бо життя земне
Без них і зовсім не життя.
В них криється весь зміст буття,
У них його найбільша суть,
Тому що нам вони несуть
Енергію, щоб ми жили
Й робили, а не лиш могли
Те, ради чого й живемо
На цьому світі, ідемо
Шляхом життя, допоки час
Не збив із нього в безвість нас.
Адже у будь-якую мить
Він нас із нього може збить.
Ніхто із нас не зна того
Впродовж життя свого всього,
Тож ми повинні кожну мить,
Немов вона остання, жить.
Євген Ковальчук, 20. 10. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2024
автор: Євген Ковальчук