Доля закинула, порізно світами,
Один від одного так далеко йдемо.
Хоч розділені, єднаємось думками
І як не дивно та ми завжди за одно.
Ми малюємо різнобарвні картини
В яких фарби яскраві та однакові.
Ми одного серденька дві половини,
Так щиро прагнемо палкої любові.
Ми чудна мелодія одного серця,
Формуємо і єднаємо почуття.
Наливаємо щастя в свої відерця,
Ідем розділено до світлого кінця.
Разом на крилах любові літаємо,
Ловимо оцю світлу й закохану мить.
Жагучий нектар любові спиваємо,
А невтомний час наше волосся сріблить.
А наші душі давно переплелися,
Одвічну любов поєднали навіки.
Хоча життєві дороги розійшлися
Та ми два берега однієї ріки...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2024
автор: Віктор Варварич