Погані рими,
Ще гірші панчі,
Закрийте вікно,
Щоб я не вийшов через нього вранці.
Усе в житті розписано
В зошит в клітинку.
Ніхто не пише,
Піду постою на зупинку.
Вдаю прекрасно,
Що я чекаю.
Кого? Чому?
Доки? Не знаю.
Не лицемірю,
Говорю в очі,
Не лижу жопи,
Іноді плачу.
Капають сльози,
Усмішка в тридцять два,
Хочеш розкажу анекдот
Про своє життя?
Не смішно?
Що ж таке буває,
Це чорний гумор,
Я вибачаюсь.
Багато матів?
Не ті слова?
Який хід зробити,
Коли нема коня?
Хтось ходить прямо,
Зрештою заходить у кут,
А я нікуди не йду,
Бо я вже тут.
Стою де стояв,
Але земля крутиться.
Надіюсь мене не знудить
І все, що надумав збудеться.
Ну добре не все,
Хоча б трішки
Діти ліплять сніжки,
Дорослі курять "сіжки".
А я думаю проПогані рими
І ще гірші панчі,
Але враз закриваю вікно,
Щоб не вийти через нього вранці.
2023
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Kukhta Bohdan