Це мій останній…

Присвячую  захисникам  та  захисницям  України,  які  достойно  прийняли  свій  останній  бій  у  житті  та  дали  гідну  відсіч  ворогу...  Слава  Україні...

Огидно  споглядати  гру  тіней,
У  сутінках  байдужості  людської,
У  вирві  мряки  совісті  німої,
У  сліпоті  та  дрімоті  ночей.

Розбиті  вщент  ті  глечики  надій,
Які  ти  зберігав  як  скарб  та  цноту
Душі,  яка  так  прагнула  свободи,
Де  розум  не  корився  волі  злій.

Дощить.  Йде  злива  з  попелу  й  вогню.
Збирається  у  селеві  потоки.
Про  цю  біду  попереджали  нас  пророки,
Та  все  змішали,  правду  та  брехню...

Ніякого  стає,  тремор  в  руці.
Знизує  холод  схудле  моє  тіло.
Здається  все  навколо  заніміло.
Лише  сльоза  ожила  на  щоці...

Живий  чи  ні,  чи  вже  поміж  світами
Лечу  я  вільним  птахом  вдалечінь,
Жіночий  голос  шепотить  -  "спочинь",
-  "Я  скучила,  чекай  мене  коханий"...
А  я  відповісти,  щось  вже,  без  сил.

Те  споконвічне,  рідне,  дуже  близьке,
Відчув  я  раптом,  ритмом  відбиття;
Пульс  теплих  терцій,  серце  материнське
Боролось  гаряче  за  синове  життя.

Все  раптом  зупинилось,  на  межі,
На  прямокутниках  геометричних  ліній,
Де  гордо  майорить  над  жовто-синій,
На  чорному  від  згарищ  рубежі.

Що  буде  завтра,  знає  лише  Бог.
Батьків  та  долю  вже  ж  не  обирають.
Це  мій  останній  в  цьому  світі  ВОП.
Морпіхи  з  нього  вже  не  відступають.

СМЕРТЬ  ВОРОГАМ!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: CONSTANTINOPOLIS