Давно бокали, пусті на столі,
Роки війни, злетіть, десь у вічність!
Погляд холодний в далекій імлі,
На жаль невтішні дні новорічні.
Ніхто бокалів, не взяв у руки,
Нема кому, відкоркувать вина,
І чути знов, моторошні звуки,
Сирен лунких. Навіщо ця війна?
За що народу Вкраїни муки?
За нами ж правда… в сум’ятті душі.
Жура, печаль, аж ятрить тривога,
Ще скільки горя, принесе русня,
Із смутком руки, здійма до Бога,
Спита,- Чому, задорога платня,
За нашу волю й світле майбуття?
Ми народ мирний, уйми рашистів,
Й земля скривавлена,щодня пала,
Гірко ридає, спини жахіття!
Жіноче серце, від журби стражда.
Й пора збентежена, вечорова,
Під свист снарядів, знервованість, плач,
Свіча горить, шкода не святкова,
Схилилась ненька, - Синочку пробач,
Що не змогла, тебе захистити.
Тінь по бокалах, біль відобража,
Чи хтось зупинить матусі сльози?
Чи й закінчиться орків ворожба?
Зглянися Боже, все людство просить!
Вже й на колінах, неспинно вмовля,
Це завжди вдасться, тобі зробити!
А у пологовім крик немовля,
Прагне душа, дуже хоче жити…
Вже поруч ненька, ніжно обійма,
За всі страхи, ми їм не пробачим!
30.12.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2023
автор: Ніна Незламна