Я таки стомилась непомітно-
А здавалась дужа і міцна.
Та підкрався смуток безпросвітний.
Якось місяць в небі срібним світлом
Освітив волосся... Сивина.
В підлій цій війні я розпізнала
Місячну найпершу сивину.
І чому вона на мене впала.
Бо не так в житті я зустрічала
І любов, і радість, і весну.
Я не шанувала вірність друга,
Райдуг сяйво й лагідних дощів,
Все моє життя - лиш біла смуга...
От і поселилась в серці туга,
Замість щастя, сміху й радощів.
29.12.2023р. 16-36
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2023
автор: НАСТУРЦІЯ