Все відлягло, вже й відболіло,
У грудях тисло, в душі тліло,
А часом полум’ям палило,
Коли пройшовши мене мимо.
Такий красивий, так примітний,
До всіх людей завжди привітний,
Ти зробив вигляд, що не бачив,
Вже ж не коханий, мрії втрачу.
Б’є джерело рано весною,
Наша любов стекла з водою,
Під шквалом вітру сердечний стук,
Розбились мари, згубився звук.
Тепер удвох різняться ритми,
Тож не жалкую, я ні крихти,
Хоч й соловей пісні заводив,
Бачила ти, очей не зводив.
Та блиску я, не помічала,
Мабуть й сама теж не кохала,
Чомусь бентежить, так ігристо,
Та крупа сніжна, мов намисто.
Вмить пригадала, подарунок,
Той під ялинкою, пакунок,
Поклав й пішов, не залишився,
За кілька днів, ти одружився.
Геть розірвала намистини,
Тепер нема, в тебе дитини,
На жаль, про це й не хтів почути,
Є помилки, нам не збагнути
Чому вночі були нестримні,
Тож певно ми, обоє винні.
А чи можливо, так судилось,
Раптовий поштовх і не снилось,
То доля буду одинока?
Все ж рада матиму синочка.
А ти плануй життя бездітне,
Бодай не жди, що стане ситне,
Лише з роками зрозумієш,
Що те дарма, про все що мрієш.
Якби сердечний, мав би вдачу,
Жаль не такий, то ж не пробачу,
Змогли б заради дитя жити,
Я спромогласья відпустити.
Коли троянда бутон має,
Вона про нього теж подбає,
Попросить Бога,-Придай сили,
Щоби удвох були щасливі,
І це є прикладом для мене,
Тож ми обійдемось без тебе.
Стелись стежино, в квітнім полі,
Піду по ній, дякую долі,
Щоби під сонцем, жилось на волі,
Навчу синочка, я любові.
14.12.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2023
автор: Ніна Незламна