Аплікацію щастя, ми створили руками,
Саме тими, що ніжно доторкалися тіл,
Поки сонце ще спало, у пісках за морями,
Була ніч нашим святом, й насолодою - гріх.
Аплікація тіла з простирадлом для фону,
І зім’ята, постільна в горошок, білизна,
Ми творили щось дивне, ігноруючи втому,
Так, що з рухами в такт, аж скрипіла ліжниця.
Безконтрольність… Розкутість… Подушки на підлозі,
А за ними два тіла, з ліжка котяться вниз,
Описати б шаленство і цю пристрасть у прозі,
Але я постараюсь, вкласти все це у вірш.
Не образить зітхання, ті рядки в які хочу,
Я зронити правдивість, в римах пристрасних слів,
Бракувало повітря, віднімало нам мову,
Розривались вітрила, грішних всіх почуттів.
Якби словом в строфі я, передати зміг дії,
Зміг відкрити всю правду, що була то за ніч…
Може краще розкаже, слід цілунку на шиї,
Чи подряпинки свіжі, на екваторі пліч.
В аплікації ночі, один з одного пробу,
Брали ми й смакували, мов ковточком вина…
Як же ти у сорочці, із мого гардеробу,
Виглядала шикарно…Була поки моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2023
автор: Ярослав Ланьо