Ти ховаєшся вертко, зігравши зі мною у гру
Невідому нікому і навіть тобі не підвладну.
Я давно навмання заучив всі дороги крізь млу,
Комбінацію вдалу, щоб куля у лузу більярдну
Полетіла майстерно, (її ж запускав фахівець!)
Все уклавши в енергій величну і вдалу константу.
Так я звик не блукати, а йти по прямій навпростець,
Хай і гори шляхи розтинали, це краще для гарту.
Не втечеш, павутину дбайливо сплітали вогні,
Розповсюдивши світло принадне на тисячі кроків.
Зрозумій, ти в мені розлилася, я бачу твій німб,
Що мені перепони нікчемні і прірви глибокі!
19:29, 15.02.2018 рік.
Зображення: https://escapeteams.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2023
автор: yusey