Кава на морозі вистигає швидко.
Трохи мерзнуть ноги, червоніє ніс.
Кілька мандаринок, шоколаду плитка.
На гілках - намисто кришталевих сліз.
Перша із мільярда упаде сніжина,
Обпече долоню і розтане враз,
Кров в'язку, гарячу призупинить в жилах.
Шкода, що не можна зупинити час.
От би ще забутись у химерній тиші,
От би ще пірнути в паралельну мить...
Рік старий останню вже сторінку пише.
Рік новий ретельно олівець гострить.
Полохливий грудень містом сновигає,
Чорну шаль вдовиці одягає ніч.
Вже б поспати хвильку, але сну немає.
Його вкрала кава, як коштовну річ.
Яна Сілецька - Васильєва,
Грудень, 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2023
автор: Сілецька-Васильєва Яна