А люди бувають немов би Боги
Творять цей світ своїми руками.
І, цвітуть для нас сади, поля , луги...
Звеселяє нас пташка піснями.
Я назву твоїм ім'ям зірку в небі
Оспіваю твою мила красу.
Намалюю казку ,як білий лебідь
Твій образ до ясних зір вознесу.
Я дивлюсь на тебе мов на ікону,
Освідчуюсь тобі у коханні.
Дарую в руки троянду червону
Слухаю твою мову у мовчанні.
На крилах понесу на острів щастя
Там ,де цвіте весна -казковий рай.
Зацілую уста, руки до зап'ястя...
Ти мене кохана : "люби, кохай"
Ми, як голуби у парі з тобою
Злетимо до зір -сонячних орбіт.
Звінчаємо наші серця весною, -
Щоб удвох у леті був легкий політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2023
автор: Чайківчанка