МАРІЇ
.............
( з циклу «ЖИТТЯ, ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО, ГІРЛЯНДИ»)
............................................................................................................
ЧАСТИНА П'ЯТА
...................................
МАРІЯ-МАНУЕЛА
.........................................
Син Жозе та Фернанди Карлуш був ще тим гультяєм. Як виявиться в глибокій старості, його батько був таким же гульвісою.
Отож, закінчивши школу юнак одружився на жінці, яка мала не дуже добру славу, але мала добрий попит.
Прожили п'ять років тай розійшлися, бо до молодого чоловіка дійшло, що є важливим у сімейному житті.
Згодом одружився вдруге.
Взяв собі за дружину жінку, яка довший час відганяла від себе чоловіків, бо вважала, що перш за все має бути вона, а вже потім все решта. Тобто не всі, а саме все. Отака вона. Бо вона — Марія-Мануела.
Ця сім’я теж багато років прожила в Парижі. Тепер на пенсії. Живуть. Насолоджуються життям. В достатку та відносному розумінні. Правда дітей Бог не послав, але Марію-Мануелу це не тривожить. Їй би для себе коханої час знайти, а решта...
Як і завжди, перед Різдвом, (чи перед Пасхою), син з невісткою приїхали до батьків з півдня Португалії, де придбали будинок.
І, як і завжди, найперше, чим зайнялася жінка після прибуття до свекрів, це облаштуванням власного комфорту. Порозкладавши мільйон дрібничок, привезених з нею, по своїх місцях, зріла Мануела вляглася на широкому ліжку та почала грати комп’ютерну гру.
Їхня з чоловіком кімната була на другому поверсі.
Там ще була велика зала, дві спальні, туалет з ванною кімнатою та кухня, яка всі ці роки так і не була в користуванні, бо Мануела, з її ж власних слів, «не прислуга» і готування їй вистачає у власній хаті.
Кожного ранку жінка прокидалася о 10 годині і то лише через те, щоби встигнути на 11 годину до сніданку, який готувала, на всю родину, свекруха.
Навіть після того, як у старої і немічної жінки виявили лейкемію і вона проходила важкий курс лікування, для Марії-Мануели це нічого не означало. Вона мала свій розпорядок і чітко його дотримувалася.
...Гримнувши дверми невістка пішла на верхній поверх.
«Ще чого! Вона не буде заморочуватися з тими гірляндами. Одна донька не може приїхати, друга донька не хоче, а їй того тим більше не потрібно. Головне, що вона смачненько поїла, бо свекруха хоч і стара, але ще добре готує. Хай дякують, що зібрала посуд та помила. На неї чекають голодні корівки та капуста на грядці, яку потрібно конче посадити сьогодні...».
ЧАСТИНА ШОСТА
.......................................
МАРІЯ І МАРІЯ-ФЕРНАНДА
.........................................................
Марія зайшла в малу залу, де в кріслі сиділа і схлипувала дона Фернанда. Її плечі здригалися в конвульсіях.
Обійнявши стареньку, жінка почала її заспокоювати. Так, мовчки, вони просиділи добрих десять хвилин.
А потім Марія принесла торбину з гірляндами та почала прикрашати ними ялинку, а згодом зовнішні перила, що вели на другий поверх будинку.
Далі були іграшки та різнокольорові бантики.
Гарною вийшла та красуня. Знало б те пластмасове деревце, якою ціною те все далося господині та скільки вона пролила сліз.
— Доно Фернандо, ще залишилося трішки часу до завершення мого робочого дня, а я вже все зробила, що було потрібно. Чи маєте ще якусь роботу, котру потрібно зробити?
Стара жінка обвела поглядом кімнату і залишилася задоволеною. Її очі засвітилися радістю. Гірлянди відсвічувалися маленьким щастям у вже збляклому, старечому погляді.
— Дочко, піди ще помий підлогу в кухні, бо Марія-Мануела точно її навіть не підмела.
— Добре, добре. Звичайно що підмету та помию.
Змівши купу дрібок, які зосталися на підлозі після обіду, Марія вклякла на кліна і почала старанно мити підлогу шматиною.
Тут так було заведено. Мити, як в старі часи. Всі поверхи. Всі роки, що Марія працювала в цій родині, це правило не порушувалося.
А майже нова швабра стояла в кутку. Нею можна було користуватися лише донькам та невістці, якщо до останньої приступало бажання щось робити.
............................................................
ЕПІЛОГ
................
Рік по тому.
Сьогодні, в цей передсвятковий день, Марія проходила повз будинок дони Фернанди.
Жінка там вже не працювала.
Діти старенької хотіли перекласти на робітницю повну відповідальність за здоров'я та життя батьків, на що та не погодилася, бо вважала, що це не правильне рішення з їхнього боку. Тому й залишила цю родину.
Завтра Різдво, а на балконі дони Фернанди немає почеплених гірлянд і з дверного вікна не блимають різнокольорові вогники, які б віщували передчуття свята.
Мабуть цей рік буде без ялинки.
Кому вона там тепер потрібна...
Марія Дребіт 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2023
автор: VIRUYU