Усе з`їдає час, винця хильнувши.
До безнадії, відчаю зове.
Поклав у ліжко, де неправда, душу.
Хоч, може, щось і видасться нове.
Ет, за свободу б`ються всі солдати.
Голубить сонце небо надголов.
А слава кличе лиш перемагати.
А час не чує, трапезує знов.
Хай гине. В чистих засвітах удача.
Тим шляхом чорним він ішов, іде.
Некаяттям живе і часом тайно плаче.
А сльози раю сіються ніде.
11:33, 13.12.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Ти