Одного ранку ти прокинешся,
І зрозумієш, що ти справжнісінький лис.
І, звісно, в ті перші секунди, хвилини, години,
Це буде метання з боку в бік,
Від дерева до дерева –
Клацання зубами, фучання, і наче усвідомлюєш щось, а говорити не вмієш.
Ти звісно прокинешся в лісі, а не в своєму ліжку,
Бо ж лиси в лісі живуть зазвичай.
І ось безсилий найдеш водойму,
Побачиш в ній свою лисячу морду,
І знову заскунчиш,
Та якби ж то лис як лис, то ж ні,
Ще й фіолетовий –
Трясця його матері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Vin Libert