***
Переживу безсоння і журбу,
і атмосферні опади грудневі.
Є ніч прозора, сніг легкий, дерева.
І є думки – мені б на них табу!
Не заздрю грації метких сніжин,
посестер їхніх, що біжать на світло.
Вготовано на них лопати, мітли...
біжи, сніжинко, до вершин, біжи.
За шибкою - магічний дивний сон.
Ліхтар нагадує тюльпан заквітлий.
Дерева світлі, - як ченці в молитві.
Краси не руш, що за холодним склом.
Фото авторське
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: Надія Позняк