Сувій думок. Не розкручу ніяк.
Переплелися, що не розірвати.
Ходи до мене, дам тобі мідяк
на оберіг твоїй душі та хаті.
Купи на гріш якогось відьмака,
таких тепер до біса на базарі.
Твоя статура, дівчино, юнка
і мрії поки чисті та безхмарі.
Ще буде грім і дощ, і снігопад.
Життя переінакшить, як захоче.
Але дороги не ведуть назад.
Чому сумні твої блакитні очі?
Забудь про все, не те шукаю я.
Поки живуть у світі дивні люди,
то житиме й скалічена земля
і будуть жити віра в Бога й чудо.
12.12.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: Микола Соболь