Данина війні

                                                             [i]Криками  тихо  назву  "не  своєю"...[/i]

Розбуди  мене  в  день,  коли  все  закінчи́ться
І  стане  так  легко,  немов  навесні  -
Птаха  не  буде  боятись  розбиться,
Бо  вщухнуть  навіки  зимові  вітри.

Схопи  мене  в  час,  коли  буду  тікати,
Тікати  від  себе,  думок  і  доріг,
Аби  гіркота  не  змогла  упіймати,
Хоча  ще  і  стане  на  білий  поріг.

І  я  не  почую  шаленого  крику...
Я  не  почую  голосся  війни.
Стихне  троянда  у  сутінках  віку,
Який  беззмістовно  порвуть  на  шматки.

А  зібрані  клапті  не  змінять  руїни...
І  градами  знову  назветься  пора,
Якій  не  належить  шукати  дани́ни
У  вигляді  вибухо-спалах-вогня...
                                                           01.12.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: Сара Ґоллард