Відпускаю усі слова
поза вітер оцей кусючий,
що деревами колива
і небесну безмеж бундючить.
Відпускаю, нехай летять
хоч за хмари, а хоч до Бога -
може там віднайдуть печать,
що минає гіркі залоги.
Може, там десь, де білий шум,
розлетяться зневіри згуки
і сопрано янтарних струн
у тепло заповиє руки.
Змерзлу душу вбере у цвіт
і одним віціґорним рухом
подарує геть инший світ,
нашептавши його на вухо.
Ну а поки довкруг - тужва
і все нижче спадають тучі,
відпускаю усі слова
поза вітер оцей кусючий...
26.11.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2023
автор: Леся Геник