Зимових рим торкнутись серцем,
вдивитись у імлу окрест,
де кожне снігове зеренце –
як чиста благодать з небес,
сплести з рядків собі відраду,
і загубитись у снігах,
забути про огидну зраду,
про безпорадність, біль та страх...
Хмарини, що пливуть транзитом,
сніг сиплять зверху залюбки,
щоб вкрити білим оксамитом
усі безрадісні думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2023
автор: Денисова Елена