Осені печаль розгубила квіти,
В смутку вся душа, що в минулім літо,
Звабливість його поселила в серці,
Ноти чарівні залишились в скерці.
Де ж ота краса, що будила вранці,
Промінь золотий на моїй фіранці?
І земне тепло, що так гріло тіло,
Серденько моє ніжно тріпотіло.
Співи солов'їв у саду вже стихли,
Ноти гомінкі до весни вже зникли
Та в моїй душі тріпотить надія,
Швидше б до тепла - це найкраща мрія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик