Білка та їжак (коротка казка)

Білка    Рудька  з  їжаком  Гострюком  жили  по  сусідству.  З  малих  літ  вони  товаришували,  разом  гриби,  дички-яблука  збирали,  бігали,  стрибали.  Білка  була  ученицею  1  класу  Лісової  школи  для  гризунів,    ходила  також  до    Школи  мистецтв,  у  якій    лиска  Мудрійка  вчила  звірят  малювати.  Гострюк  відвідував    дитсадок,  він  був  на  рік  молодшим  від  білки.  
     Минав  місяць  грудень,  який  насипав,  де  тільки  міг,  сніг.    Наближався  Новий  Рік.  Рудька  захотіла  мамі  й  татові  зробити  до  цього  свята  сюрприз.  Довго  думала    над  тим,    чим  їх  здивувати,  і  придумала.  Вирішила  зліпити  сніговика  й  розмалювати  його  фарбами.  Цією  ідеєю  білка  поділилася  зі  своїм    другом  їжаком.
- Я  теж  хотів  би  своїм  батькам  такий,  як  ти  задумала,  сюрприз  зробити.  Сніговика  я  ще,  може,  подолаю  зліпити.  Та  не  розмалюю  його,  не  вмію,  не  вчився  у  Школі  мистецтв.
- Не  сумуй.  Я  тебе  навчу  малювати.  Спершу  ми  обоє  виліпимо  снігових  баб,  а  тоді  будемо  їх  у  кольорові  візерунки  вдягати.  Почнемо  з  моєї.  Я  буду  кольори  називати,  які  братиму,  ти  їх  будеш  у  своїй  коробці  фарб  шукати  і  мені  показувати.  Я  малюватиму,    ти  за  мною  підглядатимеш.  Отак  і  навчишся.  Згідний?
- Так!
     Коли  звірята  виліпили  сніговиків,  Рудька  почала  свого  розмальовувати.  Гострюк  біля  білки  стояв,  за  нею  спостерігав,  кольори    фарб  називав,  які  вона  брала,  спостерігав      за  тим,  як  білка  тримає  пензлик  у  лапці,  як  малює  на  тілі  сніговика  травичку,  квіточки,  метеликів  над  ними,      як  кладе  мазки  рівними  штрихами  згори  донизу  на  відрі,    яке  сніговикові  служить  за  шапку.    Коли  Рудька  завершила  свою  роботу,  їжачкові  так  добре  стало,  немовби  сонечко  його  поцілувало  в  носик.  Гострюк  відчув  ураз  запах  весни,  хоч  закінчувався  перший  місяць  зими.  
- Бачу,  сподобався  тобі  мій  художній  задум  і  його  втілення?  –  сказала  Рудька,  змірявши  своїми  очима  друга.
- Дуже!  –  відповів  Гострюк.  
- Тоді  ходімо  розмальовувати  твого  сніговика.
- Ходімо!
   В  їжачка,  коли  він  вперше  підніс  пензлик,  вмочений  у  зелену  фарбу,  до  нижньої  кульки  сніговика,  від  хвилювання  затремтіла  лапа.  Подруга-білка  помітила  це.  Вона  сказала  Гострюку:
- Не  бійся!  Я  твердо    вірю  в  те,  що  у    тебе  все  вийде!  Нумо  до  роботи,  їжаче!
   Гострюк  заспокоївся  і  почав  малювати  травичку,  потім  квіти.  Білка      весь  час  підбадьорювала  їжака,  давала  Гострюку  поради,  коли  він  її  про  це  просив.                
     І  Гострюк  справився  –  намалював  все  те,  що  і  білка.  Тільки  замість  метеликів  –  боровичка  зобразив.  Рудька  йому  помогла  його  зафарбувати.    Ввечері,  напередодні  Нового  Року,  звірята  повели  до  сніговиків  своїх    батьків.  Їм  дуже  сподобалися  сюрпризи,  які  підготували  для  них  їхні  діти!  Вночі  довкола  сніговиків  члени  обох  родин  кружляли,  співали,  Новий  Рік  вітали,  щастя  бажали  –  одне  одному      і  всьому  світу!


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)