Є у мами Сонечко.
Диво-мрія... мрійка.
Люба її донечка —
Дівчинка Софійка.
Небом подароване
Сонячне дитятко,
Долею ціловане,
Мамою і татком.
Щире, миле личенько
В дівчинки Софійки,
Мов озерця віченьки,
Метелики-війки.
Рідна, люба донечка —
Сонце полум‘яне.
Ще й буває Сонечко,
Деколи, слухняне)
Я тягнула до місяця лапи, розправивши крила)
Та заплуталась в хвіст намальований й носом зарила)
Тепер смажусь на сонці пекучому. Ні! Засмагаю!)
Хтось налив би бідосі спиртного міцного... чи чаю)))
