Едельвейс137: Доброго дня! Ви праві - не завжди можна уникнути вживання НЕХАЙ. Як я не старалась, але сьогодні вжила таки це слово. Хоча в молитві ОТЧЕ НАШ старайтеся говорити Хай. Дякую за відгук.
Едельвейс137: Дорога пані Наталю! Хочу дещо вам сказати стосовно нашої рідної мови. Можливо це видасться вам безглуздям, але все одно спробую сказати. Не моє це бачення, але погоджуюся з ним. Отже, зверніть увагу на слово НЕХАЙ. Воно містить у собі одночасно і заперечення і ствердження. В інших мовах світу є тільки конкретно утвердження. А як же сприймати наше НЕХАЙ? І ні туди і ні сюди... Такий і результат, як саме прохання...
це слово закинуте в нашу мову чорними силами, які протидіють добру і любові - Богу. А весь народ це повторює. Чи не тут криється одна з причин українських негараздів? Відколи я це почула - відтоді стараюся не вживати цього слова. І взагалі коробить коли його чую. думаю, що потрібно перестати його вживати. І це в першу чергу стосується тих, хто несе у своїх вустах СЛОВО БОЖЕ - ПОЕЗІЮ. Не буду далі вчити вас, а прошу подумати над цим і зробити висновки. Якщо згодитеся, то поділіться з друзями. Біблія говорить, що потрібно говорити правильні слова, щоб зло не виходило з вуст.
05.02.2014 - 21:12
Доброго вечора, пані Лідіє! Дякую Вам за слушні поради, я знаю про це слово, хоч не завжди вдається самій його уникати, праця над собою - справа нелегка... буду старатися... Дякую Вам ще раз за Вашу небайдужість і світлу душу, дослухатимусь до Ваших порад!
07.01.2014 - 20:44
olesyav: Хай Зірка Різдвяна
Ваш дім осяває!
Хай щастя й здоров'я
його не минають!
Хай в серце добра
і тепла прибуває
На ввесь Новий Рік!
Христос ся рождає!
24.12.2013 - 13:00
Едельвейс137: Шановна, пані Наталю! Читаю вашу книжечку і душа дістає велике задоволення від прочитаного. Подумала: коли це я таке вже відчувала? так, тоді, коли вперше читала вибране Костенко. Такеж піднесення, таке ж захоплення і насолода від майстерності подачі слова. Але ваші вірші - це і мої пережиті почуття, і мої погляди і мої заповітні мрії. Ви їх виносили в своїй душі, викохали слово, і я по- новому входжу в цю атмосферу життя душі і це наповнює мене з ще більшою переконливіст. і впевненням правильності вибору. Я ще і ще раз хочу подякувати вам і побажати якнайдовгого цвітіння душі, і звитяжності Духу, езчисленності прекрасних віршів у неперевершеності майстерност поетичного слова.
09.01.2014 - 11:18
Христос народився, пані Лідіє! Тішуся, що мої скромні вірші принесли Вашій душі насолоду. Якщо вони надихнуть Вас до нових творінь чи додадуть наснаги до життя - це буде для мене найкращою нагородою за мою творчість. Світлих Вам свят і світла Вашій душі!
05.12.2013 - 01:11
kulbabka: Пані Наталю, вітаю з Днем народження! Щастя Вам, світла, успіхів, гармонії і вірної Музи!!!
Едельвейс137: вітаю! кілька слів бачення хоку. Не так легко дається, як комусь може здаватися. Спочатку полюбила хоку в читанні. при чому ПРАВИЛЬНОМУ ЧИТАННІ з усіма розділовими знаками, читаючи тільки вголос. коли це уяснилося, прийшлось хоча би елементарно познайомитись з філософією ДЗЕН, звідки і виникли хоку. А потім прийшлося перечитати гори інформації на цю тему. ХОКУ завжди приходить на відповідній хвилі налаштування. І не тільки класична форма 5-7-5, але й довільна, вона також допускається. Хоку має свою мелодику, її потрібно навчитися чути. все стосується і п"ятивіршів. дякую за увагу.
23.01.2014 - 19:58
Шановна пані Лідіє! Отримала Вашого листа і була дуже зворушена прочитаним. Скажу відверто, такого відгуку та свою творчість ще не отримувала, та ще й у письмовій формі, я аж мусіла кілька разів перечитати, адже стільки світлого і доброго було у нім, що хотілось цим світлом наповнитись по вінця. Мені дуже приємно, коли мої вірші проникають у душі людські, окрилюють їх, зміцнюють і стають маленькими промінчиками у пітьмі цього світу, це для мене є найбільшою винагородою. Ще раз дякую Вам за Ваше щире серце і світлу душу. Шануймося і нехай допомагає нам Господь на усіх життєвих звивистих стежинах! Щиро, Валькірія.
25.10.2013 - 17:34
Едельвейс137: Дорогенька і шановна Наталочко! Спішу повідомити Вас
про те, що найдорогоцінніший подарунок надійщов сьогодні. У людській мові не існує таких слів, щоб виразили мою подяку вам: слово можна і придумати. А за подчку хай будуть мої сердечні почуття і сльози зворушення, коли я прочитала дарчу від вас. Хай Господь нагородить вас за добре і щире серце, за доброзичливість , за дружнє ставлення до людей. Ваші книжечки - неоціненний скарб і радість моєму серцю. Я знаю, що у ваших збірочках знайду те, чого прагну всім своїм людським єством. А головне - Я знайшла ВАС І ВАШЕ СЛОВО. Ви не уявляєте на яку висоту піднесли мою душу і мої почуття. і все одно - ВЕЛИКЕ ВАМ СПАСИБІ. ДАСТЬ БОГ ВЗАЄМНІСТЬ НАША ПРОДОВЖИТЬСЯ ЯКНАЙКАЩЕ І ЯКНАЙДОВШЕ.
28.10.2013 - 20:18
Шановна пані Лідіє! Ваші слова подяки мене аж розчулили, не сподівалась та таку бурхливу реакцію, адже я насправді нічого особливого для Вас не зробила, просто поділилась тим, чим маю змогу... Сподіваюсь, що у моїх віршах зі збірки Валькірія( а це в основному ранні мої твори, сповнені наскрізь болем утрат та різних життєвих драм, які прийшлося мені пережити) Ви таки щось віднайдете для своєї душі. Як прочитаєте - чекаю на враження. У колективній збірці Натхнення є також моїх десяток уже новітніх віршів, такий собі штрих до портрету Валькірії... Хай Вам щастить!
17.10.2013 - 15:01
Едельвейс137: Вибачте за помилки, здогадаєтеся в яких словах.
17.10.2013 - 14:59
Едельвейс137: Дорога Наталочко! осподь довірив вам Своє Вичоке Слово і ви ч честю Його несете. Я -в захопленні!
останній ваш вірш, надісланий мені до ПРОРОЦТВА - якнайкращий прояв того, що я сказала.Дух перехоплює... а ще, як бачу на титульній ви знову таки виставили новий вірш про себе. І йе - ввійшло у мою душу, як саме помазання, адже і я змоглаб про себе це сказати. Тільки ви висловили цю думку і почуття, я думаю багатьох, якнайкраще.
Ви кажете, що не відаєте всіх тонкощів написання віршів. Але хіба до вашого щось додаси, чи щось там не так? Сам Господь Творить Своє Слово через вас. У кожній Людині - Творець, лише по кожного мірі і по вірі. По-доброму я завидую вам. Але хочу сказати це словами з Біблії: РЕВНУЙТЕ о ГОСПОДЕ. а в мене є такі слова:-ДО РЕВНОСТІ ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ГОСПОДЬ. Дякую вам за чудові високодуховні хвилини. Здоров"я вам!
06.10.2013 - 15:33
Едельвейс137: Моя дорогесенька посестро, Наталочко! Після вашого листа, мені стало зрозумілим, чому між нами виник духовний місточок. Адже ми дійсно багато чим, і то найголовнішим для обидвох нас, подібні. По перше - це неординарний стан наших душ, і їх духовне єднання. а по- друге - першопричина такого стану - однакові наші хвороби. в 2001 році я перенесла інсульт і так до сьогодні видихую його наслідки. дякуючи Богу залишилася жива а в 2007 році вперше в своєму житті написала , (і то відразу) ПОЕМУ СЕРЦЯ, як я її назвала.це був потужний сплеск, вибух моїх почуттів, моєї любові до Бога. коли б ви побачили написане, то не поврили б, що це написала людина без літературної освіти Мені самій було дивноі чуднО. і після того почався процес навчання мене поетичної мови. Мене хвалили за добросовісність і спийняття матеріалу. на сьогоднішній день у мене більше тисячі віршів і до цієї роботи у мене дуже скрупульозне ставлення. Так що я - Учениця в свої 65. Рухатися - рухаюсь. З паличкою ходжу по вулиці, повільно, стомлююсь. більшість часу в хаті. Але часом навіть їзджу з чоловіком до Станіслава. Там родина чоловіка. це коротко про себе. Я маю свою сторінку в однокласниках. якби так і ви там були, то більше змоги спілкуватис. там я започаткувала свою групу зі своїми віршами для друзів. буду чекати від вас відповіді. утішаюсь спілкуванням.
06.10.2013 - 22:12
Доброго Вам вечора! Мені, як і Вам, є добре зрозумілим, що таке літературні сплески. У 2001 році у мене на руках помер мій Коханий мужчина (він був поетом), після смерті якого я враз почала писати вірші, писала дуже багато, на різні теми, особливо життя і смерті, до цього в мене жодного поетичного дару не було... хоча я й досі не знаю, чим відрізняється ямб від хорея, ні у кого не вчилась віршуванню, не знаю, що воно таке, просто пишу душею, у мене з тих років думки почали плинути римовано, не як в нормальних людей, наче щось всередині тріснуло, а клінічна смерть та інсульт просто ще підсилили ці процеси... я ніколи наперед не знаю, про що писатиму за мить, воно сам звідкілясь береться... набралась уже не одна тисяча по всіх усюдах... останні місяці майже не дозволяю собі писати, займаюсь дитиною, хоча мені здається, що я уже написала на усі можливі теми усе, що хотіла сказати цьому світові... та час покаже... в кожному з нас постійно вживається і Учитель, і Учень, головне - аби вони знаходили порозуміння між собою, та й вік тут жодного значення не має... Мене в однокласниках немає, є в Контактах та у Фейсбуці, якщо маєте змогу - зареєструйтесь десь там, зможем деколи перекинутись творчими здобутками, у мене, наприклад, в Контактах є багато віршів, пісень, цікавих відео матеріалів, які б Вам могли лягти на душу...
До зустрічі та здоров'я для Вашої душі та тіла!
05.10.2013 - 15:01
Едельвейс137: Доброго дня! маю велику утіху , що не відкинули мого звернення до вас і по дружньому надіслали відповідь. дякую вам, Наталю. звичайно, мої роки і стан здоров"я вже не позвляють провадити живе спілкування з людьми, хоча маю одну заінтересовану у спілкуванні особу, з якою можу яас від часу зустрітися, (поки ще не випав сніг)
тому інтернет став моїми очима у світ і способом спілкування. Зізнаюся, що живу своїм внутрішнім світом, якого створила у своїй душі і в цьому світі живу повноцінним духвним життям, спілкуючись з Творцем, який і надихає мене до високих польотів у незвіданий світ прекрасного, у духовну поезію - поезію Духу і душі. сама трохи пишу і захоплююсь духовною поезією, на що, як бачу, у КЛУБІ уваги майже не приділяється. а ще й до того ж різні недостойні репліки кидаються. поки що замовчу. Лбвів і Бурштин, де я проживаю - не так далекі сусідні міста.. Якщо у вас буде змога вислати примірник вашої поетичної збірки - буду щаслива і з радістю прийму її: подасте з накладною оплатою. моя адреса: Процик Лідія Миколаївна, вул. Калуська 13 кв 25, м Бурштин,
Івано-франківська обл. 77112 дякую за турботу. Всього вам найкращого.
05.10.2013 - 22:39
А я в останні два роки в більшості часу проживаю у Станіславі, тому частенько проїздила через Ваше місто...
А які проблеми зі здоров'ям, якщо не секрет? На все воля Господа... кожному з нас Він посилає лиш ті випробування, які ми спроможні винести... Не так давно і я, окрім інтернету, ні з ким не спілкувалася, майже чотири роки тому перенесла важкий інсульт, клінічну смерть і майже повну амнезію, не ходила, забула навіть власне ім'я і все, чим жила до цього, за чотири роки відновилось відсотків двадцять пам'яті, залишила роботу, можу лише писати вірші і говорити те, що йде з душі... та все, що нас не вбиває - робить нас сильнішими...
Сили Вам і нехай Ваш хрест не хилить Вас додолу, а ще довго дає Вам відчуття потрібності, і не так важливо - багатьом людям чи одній єдиній душі... Збірку при нагоді перешлю... Щасти Вам, Лідіє Миколаївно! www.youtube.com/watch?v=JIcrtB1I3MY www.youtube.com/watch?v=vN8YJrtqfMo
04.10.2013 - 20:17
Едельвейс137: Шановна пані Наталю! Ваша поезія - високий політ духу. Я це відразу зрозуміла і вражена не стільки майстерністю поетичного слова, як широтою знань і пізнань того сокровенного, чого не всі бачать а тим більше навіть не розуміють з чим мають справу. З КИМ і ЧИМ. по віку ви мені, як донька.
а по духу - посестра. Обов"язково зроблю збірочку ваших творів. Ми живемо по- сусідству. чи ви маєте свої збірочки поезій? я хотіла б їх мати у себе. Знаєте, книжка - є книжка. знаходжу багато спільного міжнашими думками думками, і зустрічаються подібні теми і фрази у наших віршах. Думаю - ДЖЕРЕЛО натхнення є одне і теж.. зараз я припинила друкувати тут свої вірші, але буду приходити читати ваші твори. З повагою Лідія Миколаївна.
04.10.2013 - 21:18
Шановна Посестро! Вік людини насправді - це стан її душі, досвід, отриманий нею свідомо чи ні, мудрість, зібрана по крихтах, але аж ніяк не паспортні дані... Та якщо я вже годжусь у доньки Вам по віку і Ви пишете мені такі речі - мені подвійно приємно, дякую Вам за Вашу щирість!
Хочу запитати - а у якому місті ми сусіди, бо я живу в різних містах.
Збірку маю одну, два роки тому видала "Загублену в сучасності Валькірію", а ще колективних збірок було декілька. Якщо скажете адресу - можу Вам надіслати, один зайвий примірник ще віднайдеться...
А чому припинили друкувати, не маєте тут достатньо шанувальників? Деякі жанри у більшості не користуються великою популярністю, люди зазвичай не хочуть завантажувати свою голову надто глибокими речами, така вже суть людська...
Я тут останніми часами також не частий гість, маю чотиримісячного сина, та й цікавості особливої також уже не маю у віртуальному спілкуванні, віддаю перевагу живому спілкуванню з людьми ( творчі вечори, благочинні заходи, виступи на вічах, у школах, ліцеях, навіть у монастирях та ін...).
Як маєте бажання - пишіть, при можливості буду відповідати.
Усіх Вам благ і світла Вашій душі!
oduvan4ik: «Христос воскрес!» – десь пролунало,
І на душі святково стало.
Ось кошики із рушниками
Несуть до церкви із пасками.
Святково свічки засвітились,
І всі частунки освятились.
«Христос воскрес» – лунають дзвони.
Хай зникнуть всякі перепони!
