| 18.01.2010 - 05:08 |
джива: СПАСИБІ ЩО Є НАГОДА ВИЛИТИ ВІРШІ
Ледь чутно бухкотить першоквітневий
Грому Посох, очікувальна мить…
Клубочиться жаристо спечений туман,
Зелено набрякають хвойні віти -
Уклінно молять ятрість Перуна-
За рік брунчато склеяної туги,
Ці юнки так благають - доторкнись
Скоріш розвій, розбурхай і омий!
Комусь іному жалко віддаватись їм,
Преданно дожидають Пагоди!
Як Грізень сколихне ту Сонму Дивну -
Забризкають весь світ у глейний аромат
А гром іде, хвилина друга, третя
Завмерли юно пискотливі півні…
Бахмачиться набрякло Сіра Хмара
Що проповзає низько-мимо
Прозоро світ затих,- хто першим ризикне
Невтішно виказати любощі дощу! |
