| 23.07.2017 - 10:23 |
Світла (Імашева Світлана): Вітаю Вас, Герберте. Надихнули ви мене своїми перекладами творів П.Тичини настільки, що написався й у мене вірш-присвята Тичині. Дозвольте вам подарувати цей виплеск емоцій.
Павлу Тичині
Ішов за "плугом" - Долю-шлях верстав
Так сонцеквітно, так глибинно-пружно.
Гучав серед кларнетів та октав,
А замовкав так болісно-натужно.
З ним говорила українська ніч,
А липа шепотіла про кохання...
Він - молодий: всі думи чорні - пріч!
Вібрує арфи золоте гучання.
Горіли і акордились світи,
І Всесвіт плив музичною рікою,
Лиш в самім серці, Україно, - ти,
Твій гомін золотий понад горою.
Метала стріли горобина тьма,
І всі шляхи кривавились - Вітчизна...
Він був, Тичина, - чи чужа сурма,
Коли змія ужалила залізна?
Ти є, Тичино, - батько твій - Орфей,
Знов арфи забриніли сонцеструни.
Той голос України - апогей -
Вчуваю у пісень твоїх відлунні.
З повагою і вдячністю за натхнення - Світлана.  |
