джива: =ЖИРНЫЙ ШРИФТ= МОЖЕТ ПРОЯСНИТ ВАШ АВТОРСКИЙ СТИЛЬ, а пока довольно сумбурное рифмованье
22.09.2015 - 12:54
это моя первая *горбатая* проба здесь: и интерфейс, и особенности движка нужно освоить и привыкнуть к ним. "сумбурно" говорите? может быть. позже вернусь - может чего поправлю. в любом случае - благодарю за участие и труд откоммиться.
джива: Смак ВЕРМУТУ незнаного ніким,- засуджений...вони
градаціям своїм підкорені,на шиї кількістю колье по гранчаку відмірам...тим пишаються...Скажіть,
Одне відстояне, а інше - вже на підході...Що викохане десь вино РАПТОВЕє, поважним у графінах
_ФЕ!!!ГИДОТА те
джива: Города Мамонты,
И черепахи Тартиллы
Людей считая пиявками
Уж, лучше бы Дуримарами
К душогубству, мало причасные
Вряд ли, Улиц Улиток Улики ЗАВЕТОМ , вписанны мы
В завещание….
Или предштормовое
Предупреждение ?????
В этом озере Подвешенном Саде
Души, напоминанием:
КТО ты, послесловием
Скажут, в Некрополе,
Не в некрологе…...
джива: Спочатку - повний відчай, а потім - робота над собою, над полмилками....Не карикатурна подоба іншим, тоді вже й становлення автора!!! Рифма ще не показник майстерности...шукайте жилу
джива: ДОБРІ ДУШІ ВІДГУКУЮТЬСЯ НА ДОБРО, ТА НА ОДИН ОДНОГО. І ВАМ СПАСИБІ ЗА ГЛИБИНУ ТА РОЗУМІННЯ. НЕ ВСЯК ЗДАТЕН ТРИМАТИ ЗОЛОТУ СЕРЕДИНУ...ЯК СТРИЖЕНЬ У СОБІ. У ВАС ВІН Є
джива: А ще раз зустрівшись іЗ НИМ, написала прозу...
Жила у краю однім непроста народність, що прозивалась СКИТАЇ. За що насправді, звавсь так люд той, невідомо.
Може за звичку скиртувати, та скоріш - за звичку скитатись по світах. Посидять, поживуть в однім місці, оброблять руками щедрі землі у краю, й нумо собі далі…
Не засиджувались надовго. І, кажуть що була у перших землях тих СКИТЯІВ тайна довголіття їхнього, незнана Глодосова Зернина – Тернина.
Не проста собі насінина розуму спожива. Кажуть зарита у сто кожухів, лежала в полі, давно вкрита околотом забуття.
Не відав Скитай Нарід про її значення. Робили свою справу навколо землиці святої. Особливо не припадаючи до земних глибин, зволожували землю та збирали щоденні врожаї на споживу собі й родині.
А гльодовина та непроста давно у грунтових глибинах ховалась, подалі від допитливих очей. Вилежувалась, визрівала, аби може, у слушную годину проклюнутися терновицею, чи колючою гльодовицею.
Давно переказували знаючі люди, коли приставити її до очей, то становилось світліш на душі, а коли до вуха – чулось ясніше навкруг. Світ тоді починав вигравати трижди кольорами такій людині. І кожен відкопавши тую ГЛЬОДОВИНКУ, наче починав жити заново.
Багато років СКИТЯНи не торкались глибше грунтів, де скривався той Гльодосовий Скарб.
А нашо?
Насправді скитяни людно молодились собі стиха, здавна живились тими щедротами, вирощенними просто зі скритої у землі ГЛЬОДОВИНи. Доки вона вилежувалась тут роками, вилежувалась і не поспішала проростати.
Аж доки камінним Скарбом корінь мертво застиг, що у Залізній Довбні, під гнітом…
Та раз, одна людина трудова дуже припадаючи до грядок, і підкопнула ледве приспану Зернину Тернисту. Поворухнула трохи зайве, підпустивши сонячного світла у грунт. А вона у відповідьй, - Пур-Пур і раптом зблиснула ОГНЕВИЦЕЮ просто у очі... Відтоді й стало сокоритись у вухах, та видітись тій людині вдесятеро більше!
Де що не скажуть, або мовлять вслух – їй загомонить крізь РОЗМАЇ
джива: А якщо потреба СЛАВОСЛОВИТИ вища за тебе...Назбирала чимало книжечок собі на згадку, що жила серед людинів. ЩОсь,роками писалось...
Господня невістка
Пелюстка, поодинокая
Квітка; граючи з Богом в хустину
Серед плакучих, зайва незочислима
Ситих туманів провиною каюсь…
Відтиснута моя неродивість
Промозглим корінням канва
Вже замережилася ген-ген-ген
Справді, не обрахована кимсь
Ніхто не відав, як у ставку
Зросла лілея срібно-біла…
І павутиння ранків уплела
У коси скоростигло. Там
Півень зозулинцем свідчив
Все про болотню правоту!
Солодкий корінь з патоки
Цідилком зубив зціпив, усе
Доконував любовним тиском
Так виплелось намисто довге
До сподівань люстерка - лоском
Дурний лічило грак, влітку
Те й виклював намисто, на очах
22.08.2015 - 16:39
Дякую Вам за такий чудовий відгук. Це найкраще, що я отримував.
джива: Спасибі за спілкування, мені важко думати, коли звучить справжня поезія. Так має бути у всіх!
Засіб розумового відпочинку у Японії - СИНТО. Звідти можна черпати й так звану НІРВАНУ.Може і ми колись доростемо до поєднання ВИСОКОГО Й НЕЗВІДАННОГО.
Спробуйте
джива: Що шановна пані Галино, вам мало місця на Радіо Культура?!! Пробачте, такий мелодійний стиль нас позабиває як тутешніх \"пробачів\". Адже проти вас - ще такі незрілі, зі своїми Пробами Пера. Ваш пісенний варіант, готовий вже до слуху.......
Можливо не прочитаєте жодного з моїх, як невдалу акварелю супроти живописця....з повагою Джива
21.08.2015 - 17:14
Мені здається, Ви мене з кимось переплутали: я ніколи не була на радіо "Культура". Дякую за коментар. З повагою Ганна Верес.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
thanks!
