я Вам щиро дякую! От ми з Вами однолітки. Був я молодшим, то якось і не задумувався нат тим, про що у вірші писав, здавалося, що це перспектива огоо яка далека... а зараз все змінилося власне, в житті не помінялося нічого, я ще не батько і навіть не чоловік, - а от батьківські інстинкти розкрилися
а Ве ще не мама, Ніко?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
та, на мою думку, таке осмислення варте того 
