Микола Шевченко: це писалося в ту, останню, мирну осінь, коли легко було ходити лісом, не переймаючись нічим...багато б я віддав зараз, написав би кілотони нісенітниць, аби повернути оті часи і відчуття...
Микола Шевченко: Дякую, пане Олексо! Пралку (а щоб підкреслити розмовно-суржикове \"стіралку\") \"стрельнув\" у голові аж насамкінець вигадування тексту, як риму до \"найдорожче\" там варіянти - проща, тощо, Мирогоща (де народився пан Назарук, якщо не помиляюсь) , мощі, дощик, площа, але \"полоще\" - підкреслило і вивело пісню на ліричну \"коду\".Ну, майже, як поетична знахідка, на мою думку
Микола Шевченко: Звичайно ж, що ні! Я просто згадав, що в мене також є щось сезонне. А до рівня поетичного мені ще рости й рости. Поки-що верзеться лише така писанина. Я це розумію, Андрійовичу, чого це Ви так отеє сприйняли на свій рахунок? А я ж зовсім не хотів Вас ображати...І в календар не прошуся - він у Вас вийшов чудовий!
Микола Шевченко: сумно...Друже Андрійовичу...одне б слово...я б (але то на Ваш розсуд)..."смакували" змінив би на щось таке інаке, на кшталт (хоча й не люблю цього німецько-польського слова"кшталт" якесь воно не тойво), отже "на зразок" - "оживали", чи "розкошували"іронічне..Як можна голодним, виснаженим "смакувати" - не дай Бог((( Там. певно, травилися тим пасльоном , бо неспілий - ядучий, а достига - наприкінці літа...акацією - не наїсишся, корою, якщо розбавиш хіба....Бур`янцями з
лободою,да з юшкою з горобця- ото воно...Не доведи Господи(((