Nemyriv: Мабуть саме так проявляється магія поезії. Кажуть, що поезія - це те, втрачається в перекладах. Очевидно, все-таки щось залишається. Але це щось проявляється у взаємодії двох сторін - тексту і читача. Хтось прочитає і залишиться глухим, а в когось спалахне та іскра між текстом і сприйняттям, як у Вас.
Nemyriv: Я не перевіряв, чи справді є така легенда про Єву. Для мене тут цікавий сам процес \"називання\". Називати - значить давати імена речам і явищам, значить - творити мову.
Nemyriv: Звичайно, добре було б запитати автора . Мені здається, він хотів сказати про кохання в сучасному місті. Цей мультик (https://www.pw.org/content/major_jacksons_leave_it_all_up_to_me) - те саме, зображене художником.
Nemyriv: Дякую. Якраз це місце й мені найбільше сподобалось. Хто поїздив по американських дорогах, мусить дуже добре уявляти собі ці дві жовті смуги посеред дороги.
Nemyriv: \"Йдуть по гаражам, дачам, літницям..\" - це що, такий поетичний прийом? Згідно з українською орфографією мало б бути \" по гаражаХ, дачаХ, літницяХ\"
Nemyriv: Але мистецтво не може існувати без пошуків нового. А Сальвадор Далі в цьому випадку скористався гіперболою, щоб підкреслити цю думку. Якщо вже пофілософствувати на цю тему, то неважко побачити, що старе й нове завжди разом. Нове виростає із старого, але не відкидає його повністю.
Nemyriv: Ще мені здається, що наша поезія більш традиційна. Сальвадор Далі колись сказав, що перший, хто порівняв щоки дівчини з трояндами, був поетом, а той, хто це повторив - ідіотом. Американці видно дуже бояться неоригінальності, тому й шукають весь час нові теми і нові форми