Ігор Рубцов: Друже, якби я мав совість, то частіше би відвідував сайт. Бо оце аж тепер побачив твій коментар. Дякую! Ти знаєш кому присвячено цей віршик.
Ігор Рубцов: Дякую! Я деякі слова перевіряю в академічному тлумачному словнику. Чи застосовувати \"вертоліт\", чи краще \"гвинтокрил\" - досі виникають дискусії. Дехто вважає, що не всі гелікоптери є гвинтокрилами, адже у Мі-8 крилець немає. А у Мі-24 і Мі-6 - є. З іншого боку, гвинт свого роду рухомі крила. Хто зна? Треба ще думати.
Ігор Рубцов: Дякую! Звісно, проста людська логіка веде до такого висновку, що бойове братство і дідівщина - речі не сумісні. Але треба зважати на особливості самої армії. Не тому, що все радянське на замовчання було поганим. Я не готовий надати дослідження процесу деградації, бо очевидці, чий період служби припадав на 50-60 роки розповідають про відсутність подібного явища тоді. За моєї молодості, готуючись до повноліття і подальшої служби, ми багато чули про звичаї нашого часу. Саме з очікуванням невідворотності зіткнення із системою принижень, наближення рубежу у 18 років викликало тривогу багатьох. У грудні 1979 року саме така армія увійшла до Афганістану. Наявність підручної зброї ніяк не могла змінити усталені традиції. Все трималося на слові \"так паложена\". Майже кожен солдат вважав своїм чоловічим обов\'язком не захист Батьківщини, а довготерпіння під час першого періоду служби, який минав і давав можливість потім знущатися над молодими так само, як знущалися над ним. Жорстокість з кожним циклом посилювалася, адже люди доволі винахідливі. Ми постійно вдосконалюємо не тільки добре, але й погане. Плюс до того, частина людей вже має схильність до садизму. Були випадки, коли скривджений не витримував принижень і вбивав кривдників. В одному із таких випадків командир полку, де я служив, розуміючи причину вбивства двох садистів, зробив все, щоб списати смерті на нещасний випадок. Вбивця благополучно дослужив і звільнився з армії.
Ігор Рубцов: Моя версія виникнення множини у звертанні до людини - банальне марнославство. До Бога - Ти, а до подібного собі - ви. Хіба не дивно? І називаємо це етикетом.
Ігор Рубцов: Еге ж. З одного боку, я сумлінний громадянин і на вибори ходжу. З іншого, немає постаті, в якій був би впевнений. Науковим втиком голосуємо. Тому я оминаю того, щоб радити, як само втикати. Одне - аби не продавалися за подачку. Дякую!
Ігор Рубцов: Давно не писалося. Я спокійний що до цього. Як всказала одна поетеса: \"розродився\". Для мене головне, що пологи були не штучними. Відчуваю полегшення. Дякую за увагу!
Ігор Рубцов: Я зрідка зазираю на \"рожевий\". Пропускаю повз увагу такі речі. Ні, чому ж пропускаю? Ось, побачив. Забув уже, як висловлюється захоплення. Отак - нормально?
Ігор Рубцов: Мешканці Канарських островів, Мадагаскару і т.ін. не зрозуміють цього. Хотів би я жити в такому ж кліматі. Некомфортно, перш за все, через відсутність листя, трави, теплого пісочку на пляжі. Хоч я і взимку щодня купаюсь в озері, літа мені нічим не замінити. Таки балуваний.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 