Сергій Улько: І як же це набридає. Іноді здається, що тими листами можна було б спалити цілий світ.
Прямо із моєї голови зняли переживання. Думав, що я такий один.
Сергій Улько: Шикарний монолог. На одному диханні прочитав. Я тут от що подумав... От взяли поговорили із собою, дивлячись в очі читачеві і читач (ну я точно) таки відчув той момент безтурботності, якого інколи так не вистачає. Гарно. Дійсно гарно!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
