| 04.11.2016 - 02:41 | Місячний: Однокр. до ниряти. Розхриставшись, бризнув [Тарас> в воду, Нирнув (Іван Котляревський, I, 1952, 111); Запорожець в одежі кинувся в ріку, нирнув і витяг дитину (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 37).
2. перен., розм. Швидко зникати, ховаючись куди-небудь. Грицько, як миша, нирнув попід руками і затерся між людьми (Панас Мирний, I, 1954, 259); Машур круто повернувся й нирнув під ближній вагон (Олесь Донченко, III, 1950, 453).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Але все рівно дякую за підказку  |
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
