Чайківчанка: ВІЙНА, ЦЕ КРОВ І СМЕРТЬ.Мій сусід і мій родич віддали життя своє молоде .І болить голова і серце від того всього. Молоденькі їм жити та жити . Нічого ми не можемо зробити ведуть цвіт нації на убой.І для мене цей рік важкий я втратила брата ,раптово захворів і за три місяці нема .Він був моя Україна в мене вже нікого нема в Україні, і не хочеться навіть жити.Живу поезією, минулим і мрію, тішу себе майбутнім .
ТРЕБА МАТИ ЗДОРОВЕ СЕРЦЕ ,ЩОБ ПИСАТИ ПРО СМЕРТЬ ЦИХ МОЛОДИХ ХЛОПЦІВ, ЯК ОПЛАКУЮТЬ ЇХ МАТЕРІ.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
